ProZ.com translation contests »
Benevolent deception: "The placebo button effect" » English to Ukrainian » Entry by Marina Rakovich


Source text in English

Translation by Marina Rakovich (#25553)

Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.

Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.

Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.

That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits.
Протягом багаторічного періоду та без жодної особливої уваги влада Нью Йорку вивела з експлуатації більшу частину кнопок, за допомогою котрих колись можна було перемикати світлофори на пішохідних переходах міста. Було прийняте рішення, що комп’ютеризовані таймери майже завжди справляються вправніше. З настанням 2004 року працювало менш як 750 із загальної кількості 3250 кнопок. Проте, місцевим урядом не було віддано наказ демонтувати відключені кнопки, які залишалися на місцях, породжуючи марні натискання безлічі пальців.

Спочатку кнопки залишили через невигідність робіт по їх демонтажу. Проте виявилося, що навіть непрацюючі кнопки видалися корисними. Як говорить Тал Орон-Гілад із ізраїльського Університету Бен Гуріону у міст Негев, натиснувши на кнопку, пішоходи з меншою вірогідністю починали переходити до появи зеленого чоловічка. Вивчаючи поведінку на пішохідних переходах, вона прийшла до висновку, що люди більш схильні коритися системі, яка дослухається їхнього вкладу.

«Відключені кнопки породжують такого роду ефект плацебо через те, що людям імпонує враження контролю над системою, якою вони користуються», - говорить Ейтан Адар, експерт із взаємодії між людиною та комп’ютером при Мічиганському університеті у місті Енн Арбор. Доктор Адар відмічає, що його студенти зазвичай розробляють програми, в яких передбачена кнопка збереження, на яку можна натиснути, проте її єдиною функцією є заспокоєння користувачів, які не усвідомлюють, що все введене ними з клавіатури і так автоматично зберігається. За його словами, це можна розглядати, як дотик великодушної омани на протидію невід’ємній байдужості світу машин.

Так можна поглянути з одного боку. Проте, принаймні на пішохідних переходах, кнопки-плацебо можуть також вийти і поганим боком. Голова Віденського інституту ФАКТУМ, що займається вивченням психологічних факторів у системах регулювання транспортних потоків, Ральф Ріссер, вважає, що усвідомлення пішоходами існування таких кнопок та обурення щодо обману, яке з цього випливає, наразі переважає над перевагами.


Discuss this entry