Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | Протягом значного періоду часу влада Нью-Йорка, не привертаючи особливої уваги до цього процесу, зупинила роботу більшості кнопок, встановлених на пішохідних переходах у місті. Було вирішено, що автоматизована система відліку функціонує набагато краще. У 2004 році, із трьох тисяч двохсот п’ятдесяти встановлених кнопок, функціонували менше сімсот п’ятдесяти. Однак, місцева влада не прибрала непридатні конструкції зі світлофорів, спонукаючи громадян даремно витрачати сили на натискання. Рішення залишити кнопки було, передусім, зумовлено бажанням зекономити кошти, які були б витрачені, щоб прибрати конструкції. Зрештою, як виявилося пізніше, навіть неактивні кнопки мають певний ефект. «Люди, які натискають кнопку, менш схильні переходити дорогу на червоне світло», – говорить професорка Таль Орон-Гілад з університету ім. Бен-Гуріона, у Негеві (Ізраїль). Згідно з дослідженнями про поведінку пішоходів при перетині вулиць, люди частіше виконують вимоги автоматичних систем, до функціонування яких вони доклали своїх зусиль. «Кнопки, які не функціонують, виконують роль плацебо, оскільки людям подобається думка, що вони контролюють системи, якими користуються», – говорить експерт із взаємодії людини з комп’ютерними механізмами, доктор наук, Ейтан Адар, з Мічиганського університету, в Енн-Арборі. Ейтан Адар зазначає, що студенти, які займаються розробкою програмного забезпечення, зазвичай, створюють кнопку «зберегти» лише для того, щоб заспокоїти користувачів, які не знають, що введені дані все одно зберігаються автоматично. «Вважайте це жестом доброзичливості, що протиставляється непривітному світу техніки», – додає вчений. Це лише одна точка зору. Інша полягає в тому, що «цілющі» кнопки також мають негативний вплив. Директор інституту FACTUM, що займається вивченням психологічних аспектів дорожнього руху, Ральф Ріссер, вважає, що знання про існування таких кнопок і, як наслідок, обурення, що виникає у людини через введення в оману, суттєво переважає можливу користь таких кнопок. |