Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | Протягом багатьох років влада Нью-Йорка нишком відключали більшість пішохідних кнопок на переходах. Автоматичний режим-завжди ефективніше працював, вирішили вони. До 2004 року з 3250 пішохідних кнопок функціонувало менше 750. Міська влада, однак, не прибрали їх-уявіть ці незліченні пальці, які натискали кнопки і нічого. Свого часу вирішили, що прибирати кнопки занадто накладно. Але виявилося, що навіть непрацюючі кнопки мають на меті. Пішоходи, які натискають на кнопку, рідше переходять дорогу на червоний сигнал світлофора, говорить Таль ороніми-Гілад з Університету Бен-Гуріона Негева в Ізраїлі. Вивчивши поведінку на перехрестях, вона зазначає, що люди відчувають себе більш впевнено з системою «все під моїм контролем». Так і виникає ефект плацебо - ілюзія контролю над системами, тому що люди глибоко впевнені в тому, що здатні тримати під контролем і це теж, каже Ейтан Адар, експерт зі взаємодії людини і комп'ютера в Мічиганському університеті, Анн-Арбор. Д-р Адар зазначає, що його студенти зазвичай розробляють програмне забезпечення з кнопкою "Зберегти", найдаремнішою кнопкою, яка заспокоює новачків, які не знають, що їх натискання клавіш зберігаються автоматично в будь-якому випадку. Подумайте про це, каже він, як про дотику доброї ілюзії проти бездушного машинного світу. Це одна точка зору. Але, принаймні, на перехрестях, кнопки плацебо можуть мати і більш темну сторону. Ральф Ріссер, глава FACTUM, Віденського інституту, який вивчає психологічні фактори в системах дорожнього руху, вважає, що усвідомлення пішоходами реальності і, як наслідок, обурення на обман, переважує всі переваги. |